Поетичні читання «Я була в далекій стороні».
Творчість Софії Малильо справедливо належить до золотого поетичного фонду України. І чомусь є переконання, що вірші нашої землячки ще будуть вивчати в школах, книжки її поезії розійдуться по бібліотеках. Адже палка відданість цієї людини рідній землі буде прикладом патріотизму для майбутніх поколінь, котрі мають виховуватися й на її творчості.
В рамках проведення Національного тижня читання поезії «Ріки незмінно течуть додому» в громадському просторі «Софіїн Двір» 19 березня ми провели поетичні читання «Я була в далекій стороні». Месиджем для цього заходу став рядок з вірша Софії Михайлівни «Я була в далекій стороні».
Учасниками заходу були Мукачівський кооперативний фаховий коледж бізнесу та педагоги закладу, Любов Михайлівна Долинська, Любов Іванівна Фізер.
Які ознайомились з чудовою локацією нашого міста, де можна чудово проводити дозвілля, збиратись для поетичних читань на свіжому повітрі,тощо…
Дізнались про нелегкий життєвий та творчий шлях Софії Михайлівни. Взяли активну участь в обговоренні книги «Кухоль щастя». І звичайно «родзинкою заходу» були чудові поетичні читання, що і створило теплу та затишну атмосферу нашого заходу. Бо саме Софія Малильо, є для нас особливо «близькою та талановитою» поетесою, за її патріотичну та глибоку поезію до рідного краю та «Отчої землі», до України.
Багато теплих та щирих слів в адрес Софії Михайлівни було сказано мукачівською поетесою - Гізелою Лімбах, яка була знайома свого часу з поетесою.
Поняття «дім» для Софії Михайлівни був «щемким й навіть сакральним».
Дім – це світло, котре гріло її, крізь тисячі кілометрів майже дев’ять років поневірянь неволі в колимсько-сибірських таборах.
І саме наше місто - місто Мукачево, стало домом для незламної духом патріотки, де вона відчула себе частиною чогось більшого, частиною нашої громади.
На сам кінець заходу студенти символічно посадили квіти у дворику Софії Малильо.
Нехай Господь благословить нашу державу Україну! - писала Софія Малильо.
Коментарі
Дописати коментар