Вечір-портрет «Обірвана струна…»

Володимир Івасюк належить до тих не багатьох безмежно обдарованих Богом особистостей, присутність яких в українській культурі не вимірюється і не обмежується їхнім життям чи смертю. Вона безконечна, як вічна українська пісня. Його твори звучать так, ніби вони написані сьогодні з драматичною глибиною, дивовижною мелодійністю і енергетичною потугою. Така музика може бути створена лише від серця, від любові до життя, до людей, до матері. Вона така довірлива і щира, природна, справжня, вона стукає у двері кожної української родини.

Вшановуючи пам’ять відомого українського поета, композитора, співака, художника в нашій бібліотеці 26 березня був проведений вечір-портрет - «Обірвана струна…» . Хочу зазначити, що ініціатором проведення цього заходу був мукачівський поет письменник, заступник голови літературного об’єднання «Рідне слово» - Богдан Сливчук. Адже впродовж дванадцяти років Богдан Петрович збирає матеріали про композитора , досліджує його творчість і життєвий шлях та готує до друку свою книгу про Володимира Івасюка. Отож впродовж заходу всі присутні мали можливість почути цікаві факти про життя поета, його сім’ю, друзів та ворогів (а їх було чимало). 

- Що і хто надихнув Богдана Сливчука на написання книги?

- Як зустрів композитора Львів ?

- Івасюк і Закарпаття?

- Визнання Івасюка московсько елітою?

- Івасюк і жінки?

- Вірні друзі. Хто не зрікся?

На ці та інші питання Богдан Петрович давав відповіді зацікавленій аудиторії , а також прочитав свою поему присвячену Володимиру Івасюку «Грає піснею світ» із збірки «Семивіття». 

Тетяна Рибар – голова літературного об’єднання «Рідне слово» розповіла присутнім про «Розстріляне відродження», письменників та культурних діячів тих «нелегких для України часів». Ганна Косак – член літературного об’єднання «Рідне слово» - написала есе "Пам’яті Івасюка". А родзинкою заходу стала пісня «Водограй» у виконанні студентки торгово-економічного коледжу – Олександри Матоли. Христина Ільницька, Наталія Сасин, Юлія Русинка, Неоніла Голінка читали вірші Богдана Сливчука пам’яті Володимира Івасюка.

Володимир Івасюк прожив лише тридцять років. Але ті роки були напрочуд змістовні, осяянні мрією про добро і красу на землі.

У житті він мав щастя від творчості і від того, що зла нікому не чинив, нікому не заздрив і невтомно працював для своєї доби і рідного народу. Ну, а пісня? Його пісня Є І БУДЕ ПОМІЖ НАС!

Коли поїдеш любий, друже,

Із краю гір, шовкових трав,

Візьми з собою, мою пісню – 

Я в неї щастя наспівав. 

В. Івасюк