Як живеш, бібліотеко?
Ще тиждень тому на це запитання відповідь була б приховано-негативною: як як? – ніяк . Бо як можна господарювати без фінансування: періодичних видань в бібліотеці немає другий рік, на книги із Програми поповнення бібліотечних коштів  виділено 7.654 грн. З них у казначействі «висять» 3.658 грн. Дах як решето…Стіни в плісняві.
Але сьогодні… Сьогодні в головній бібліотеці міста панує радість: йде ремонт! Гарний подарунок міської влади до Всеукраїнського дня бібліотек! І за це всім, хто причетний до цього – низький уклін.
В першу чергу міському голові З.Ленд’єлу, який особисто контролює ремонтні роботи. телефонує в бібліотеку, цікавиться ходом робіт; М.Лабошу, заступнику міського голови, який при кожній зустрічі інформував мене про виготовлення проекту, його перевірку та фінансування проекту.
А бібліотека, незважаючи на ремонт, працює. І якщо хтось каже, що люди забули дорогу до бібліотек, не вірте. Хоча, як стверджують фахівці, за перші десять років незалежності кількість бібліотек в Україні зменшилося майже на 5 тисяч. На 3 бібліотеки та 13 бібліотекарів стало менше і у міській бібліотечній мережі.
Комп’ютери відірвали від книг всі верстви населення – від школяра до  пенсіонера. Але все ж «читаюча» частина містян не зрадила книзі – навіть влітку сотні учнів та студентів читали світову та сучасну українську літературу. Характерно, що цього року до бібліотеки записалися  мукачівці, які ніколи не були читачами. І тому проблема  комплектування фондів новими книгами є надзвичайно болючою. Кошти в сумі 10 тисяч грн.. сьогодні для 5 бібліотек міської ЦБС – це мізер, адже книги дорожчають щомісяця.
Ось чому подарунок від депутата обласної ради Андрія Балоги в травні цього року був для нас не просто приємною несподіванкою, а ще й дуже гарною підтримкою в заповненні лакун фонду: 112 книг стали в пригоді школярам Мукачева для позакласного читання дітей і молоді на суму майже 4 тисячі грн.
 Цінні книги вже впродовж декількох років надсилає бібліотеці і народний депутат України Віктор Балога.
І тут хочеться згадати окремих пересічних містян, які  відгукуються на прохання бібліотеки про  фінансову підтримку: це господарка ресторану «Цімбор» Марія Бисага, яка в минулому році подарувала бібліотеці 1 тис.грн. Не відмовляє нам у підтримці і директор гастроному «Мукачево» Надія Капац, вже другий рік редактор газети «Мукачево» Віктор Дворниченко безкоштовно забезпечує бібліотеку своїм виданням. Добрим словом слід згадати  наших закарпатських і мукачівських поетів і письменників – Василя Густі, Надію Панчук, Андрій Дурунду, Михайла Рошка, Мирослава Дочинця, Василя Пагирю, Дмитра Кешелю, Михайла Шушкевича, Володимира Маслова, Віру Кушнір, Тетяну Рибар, Софію Малильо – всіх не перерахувати, які дарують свої книги нашій бібліотеці. Залишають свої видання і київські письменники: В.Шовкошитний, С.Бондаренко, В.Підпалий та ін..
Останнім часом багато мукачівців звертаються до книгозбірні і просять купити в них домашні бібліотеки. Звісно, такої можливості у нас немає; а ось подякувати тим, хто без всілякої винагороди приносить роками зібрані книги в  міську книгозбірню, слід обов’язково: це Мудренко Н., Будник Б., Горбатовська М., Косарєва М., Беран В., Столярова Н., Волошин Н., Яворська М., Черваньова Є., Овсяннікова Т. та ще цілий список щедрих читачів.
Читати  книги освічені люди мали змогу  ще тисячоліття тому. Згадка про першу бібліотеку Київської Русі датується 1037 роком. Великим книголюбом був київський князь Ярослав Мудрий. Читали і його діти. Анна Ярославівна, вирушаючи з духовного центру Східної Європи до якогось «дрімучого» Парижа, взяла з собою книгу – Євангеліє. На ній і присягались під час коронації французькі королі, які не вміли навіть розписуватися – ставили хрестик.
Своїх попечителів і меценатів мала і перша публічна бібліотека в Мукачеві: книги чи кошти для неї жертвували як приватні особи, так і організації: земська управа Підкарпатської Русі, єврейська община, місцеве відділення легіонерської общини, Аладар Р. Возарі – редактор газети, Самуїл Габерман – дамський кравець, Йосип Хром’як – директор державної вчительської гімназії і т.д.
А в Стародавньому Єгипті бібліотеки мали дуже гарні назви «Аптека душі», «Притулок Мудрості», «Будинок життя». Користуватися бібліотеками могли  тільки багаті, знатні люди, фараони та жерці храмів. Для простого люду вхід був закритий.
У XVII ст.. І.Мазепа  заснував велику, дуже цінну, чи не найкращу бібліотеку в Україні: з інкунабулами, старовинними  рукописами, раритетними (цінними), мистецьки оздобленими виданнями багатьма мовами. Гетьман охоче обдаровував книжками з цієї бібліотеки монастирі, церкви, окремих осіб. Справжньою перлиною книгозбірні  Івана Мазепи було «Пересопницьке Євангеліє», написане старо-українською мовою 1561 року, яке зараз зберігається в Інституті рукопису ЦНБ ім..В.І.Вернадського.
Перші книги, видані українською мовою були «Енеїда» І.Котляревського (1798 р.) та «Кобзар» Т.Шевченка (1840 р.). До речі, одна з найменших книг у світі –  « Кобзар» Т.Шевченка, створена українським майстром Миколою Сядристим. Книга має 12 сторінок, кожна з них 0,6 квадратних міліметра. перегортати які можна тільки загостреним кінчиком людської волосини.
В бібліотеках зберігаються століттями набуті знання, які здобуло людство і зафіксувало на папері.
А сучасна бібліотека – це не тільки книги, газети, журнали та схожа на вчительку мудра і строга бібліотекарка з білим комірцем
Сучасна бібліотека - це книги на дисках, мандри в мережі Інтернет, це молоді розумники, системні адміністратори і програмісти, грайливі красуні – модниці бібліотекарки, це – навчання і розваги, дозвілля і підвищення інтелекту.
Сучасна бібліотека – це скупчення знань та інформації про все. Тут до душі знайдуть собі заняття і ті, хто любить шурхотіти сторінками книг, і ті, хто «гортає» сайти Інтернет-ресурсів. Сперечатися про пріоритети – марна справа. А ось перелічити вірних і незрадливих любителів книг хочу. Це Єрко О., пенсіонерка, викладач педагогічного училища, Жупан І. – пенсіонер, лікар, Фролова Г. – пенсіонерка, лікар,  Красняник Л. – пенсіонерка, Кадзо С. – пенсіонер, слідчий. Магаль Н. – лікар, Мельниченко Т. – викладач дитячої школи мистецтв, Дочинець М. – журналіст, письменник, Васильєва Л. – бібліотекар ЗОШ №10, Долинська Л. – викладач кооперативного фінансово-комерційного технікуму.  Десяток років очолювала громадську бібліотечну раду Степанова А, тепер радою опікується лікар Козар О.
Величезний світ – принадний і розмаїтий говорить до нас зі сторінок книг. Все життя книга  допомагає нам вчитись, працювати, жити. Все моє життя, починаючи зі шкільної парти, пов’язане з книгою і бібліотекою. Більше 40 років я працюю серед книг. І звісно, книга для мене щоденна підказка у всіх аспектах життя. І тому вірш моєї колеги Н.Кондратенко із Райгорода повністю співпадає з моїм сприйняттям і розумінням професії Бібліотекар.
Для мене книги – світло дня,
Для мене книги – зорі ночі…
Моя сім’я,  моя рідня,
Мій розум, серце моє, очі…
Без книги я не проживу.
Вже як без вирію лелека…
Я і крізь вічність оживу
В отім, що є – Бібліотека.
Через деякий час в читальній залі закінчиться ремонт, він буде по-європейському принадний, але такий же по-домашньому затишний, де на вас чекатимуть бібліотекарі – уважні, мудрі і терпеливі.
А всіх колег вітаю з професійним святом!
Хай щастить у всьому!
                             



           

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Презентація книги Володимира Маслова „Материя чувств”

”НІ – насильству в сім’ї”

Година спілкування