Година спілкування





Афганістан живе у їхніх душах...
 


Минають дні, ідуть роки.
Життя  листки перегортає.
А  біль Афгану – навіки,
В душі людей не замовкає.
Афганська війна – це події, які ніхто і ніколи не зможе стерти з пам'яті тих  солдатів які служили там, з пам'яті тих матерів, які гарячими сльозами плакали, не знаючи ні однієї звістки про своїх дітей. Скільки молодих життів було погублено, скільки доль зіпсовано! Звідти верталися або каліками, людьми зломленими не тільки фізично, але духовно, або не верталися взагалі.
 13 лютого цього року, в честь 25 річниці виведення радянських військ із Афганістану, в залі Мукачівської міської бібліотеки ім. О. Духновича відбулася зустріч воїнів-інтернаціоналістів із Спілки ветеранів Афганської війни та Спілки ветеранів війн м. Мукачева з учнями військового ліцею-інтернату.
Розповідь про історію початку Афганської війни та її причини, про безсмертний подвиг воїнів-афганців вела провідний бібліотекар відділу обслуговування Тетяна Туряниця.
Композиція „Свіча пам’яті”, учасниками якої були Аліна Гарапко та Антоніна Неструга, учениці Мукачівської ЗОШ №2 ім. Т. Г. Шевченка, Марина Загородня, учениця Барбівської ЗОШ та ліцеїсти Іван Козьма, Дмитро Шевченко Іван Герзанич, Олександр Кертвієші, до глибини запала в душі кожного присутнього в залі, змусивши на мить уявити собі біль матерів, які не змогли побачити своїх синів, горе дружин, яких ніколи не обійме коханий, дітей, що назавжди залишилися без теплої батьківської любові... Хвилина мовчання і запалені свічки стали символом світлої пам’яті і вічної шани тим, хто не вернувся з війни.
Потім слово було надано гостям-афганцям: Олександру Михайловичу Борисюку, Сергію Володимировичу Іванову, В’ячеславу Олександровичу Мухіну, Івану Івановичу Захарчуку, Ардаліону Васильовичу Федорову та Валерію Афанасійовичу Степанову. Реальні історії з вуст воїнів-інтернаціоналістів, розповіді про страшні  роки, які вони провели на війні, про молодих побратимів, які гинули щодня на мінах та від рук душманів, про клімат, який виснажував бійців, про „чорні тюльпани” – грузи 200, які щодня відправляли на батьківщину безутішним батькам, дружинам, про безмежну радість, яка переповнювала їх серця при поверненні до рідної домівки – змусили кожного замислитись над сенсом життя та  мирним небом над головою.
У живій, жвавій бесіді з молоддю вдалося торкнутись багатьох питань, але головною настановою воїнів-афганців до кадетів була відданість своїй Батьківщині і військовій присязі.
Навіть по закінченні зустрічі юнаки ще довго спілкувалися з очевидцями афганської війни. Особливо багато запитань адресували голові Спілки ветеранів війн Сергію Іванову,  який приніс з собою багато фотографій, карт, газетних публікацій. 
Ми пишаємося мужністю, героїзмом, подвигом воїнів-інтернаціоналістів, тому щиро вдячні нашим гостям, які пройшли страшну війну, а сьогодні зайняли активну громадянську позицію, ставши справжніми вихователями юного покоління.








Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

”НІ – насильству в сім’ї”

Презентація книги Володимира Маслова „Материя чувств”