Відкритий мікрофон "Теліга: сила, пристрасть, поезія.

 21 липня 1906 року народилася Олена Теліга (1906–1942) — видатна українська поетеса, публіцистка та діячка ОУН.

До 120-ї річниці від дня народження Олени Теліги у бібліотеці проведено відкритий мікрофон "Теліга: сила, пристрасть, поезія" за участю читачів з числа ВПО.

Бібліотекарі розповіли про коротке життя та громадську діяльність поетеси, її участь у Празькій школі поетів, трагічну загибель від рук фашистів у Бабиному Яру, звернули увагу присутніх на матеріали та книжки з виставки.

Під час відкритого мікрофону наші користувачі бібліотеки з запалом читали вірші Олени Теліги.

Довідка.

Життєвий вибір:

Олена Теліга народилася на підмосков'ї, але згодом свідомо перейшла на українську мову та стала символом незламності.

Літературний спадок:

За своє коротке 36-літнє життя написала близько 40 віршів, у яких оспівувала мужність, кохання та боротьбу за волю.

Подвиг:

У 1941 році разом із похідними групами ОУН прибула до окупованого Києва, де очолила Спілку письменників і редагувала літературний додаток «Литаври».

Загибель:

Незважаючи на загрозу арешту, продовжувала антинацистську діяльність. У лютому 1942 року її схопило гестапо, і разом із чоловіком вона була розстріляна у Бабиному Яру.

Хоча Олена Теліга безпосередньо не належала до покоління «Розстріляного відродження», але її доля та загибель мають глибокий історичний зв'язок із цим явищем.

«Розстріляне відродження» — це покоління радянських українських митців 1920–1930-х років (Хвильовий, Підмогильний, Курбас), яких знищив сталінський режим.

Олена Теліга у цей час жила в еміграції в Європі та належала до «Празької школи» поетів.

Та вона дотична до Розстріляного Відродження, адже їх об'єднує спільна трагедія: Обидва табори митців прагнули незалежної України та розвитку європейської культури.

Радянська інтелігенція була знищена радянським НКВС, а Теліга — нацистським гестапо.

Загибель Олени Теліги у Бабиному Яру в 1942 році стала продовженням фізичного винищення української еліти, яке розпочалося у 1930-х роках у Сандармоху. Вона завершила трагічний мартиролог української культури першої половини XX століття.