У вінок Кобзаревої слави
Ти навік живий в серцях,
Пророче,
речник Волі, символ наш,
Тарас.
Дух твій вільний із неволі
ночі
до свободи й світла кличе
нас.
Софія Малильо
Протягом віків титанічний образ Тараса Шевченка, його надзвичайна доля приваблювала до себе
багатьох відомих майстрів пера. Поетична
шевченкіана налічує сотні тисяч віршів: мало не кожен з українських поетів
не стільки своїм вищим обов’язком,
а більше – за покликом душі і порухом серця, вважає написати про Шевченка.
Власні твори присвячені Кобзарю сьогодні звучали з
вуст поетів нашого міста – членів літературного об’єднання „Рідне слово” на
поетичному карооке „У вінок Кобзаревої слави”, приуроченому 200-річчю від дня
народження Т. Г. Шевченка.
Розпочала творчу зустріч Тетяна Туряниця, провідний
бібліотекар відділу обслуговування Мукачівської міської центральної бібліотеки
ім. О. Духновича з хвилини мовчання – вшановуючи пам’ять усіх, хто загинув у
серці нашої держави, відстоюючи майбутнє України, поки:
...на
оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі.
Присутні мали можливість
почути поетичні твори мукачівців: Софії Малильо, Івана Чопея, Віктора
Прокопенка, які читала ведуча заходу та з вуст самих авторів: Михайла
Шушкевича, Юзефи Комарницької, Іми Микуліної, Гізелли Лімбах, Валентини Кушнір,
Ярослава Січа, Вероніки Тищук та ін.
Аж двісті літ пройшло,
Як народився геній,
Великий син Вкраїнської землі.
Сьогодні в суєті буденній
Нам зіркою сіяє у імлі.
Ці слова належать перу Юзефи Комарницької, патріотичні
вірші якої завжди звучать на загальноміських акціях, її поезії наповнені
переживанням за долю України і вірою у краще майбутнє держави.
Роздуми над сучасними подіями звучать у рядках Ольги Стадник:
Зажурився Тарас, шапку зняв у задумі:
ХХІ століття, та реальні ті ж „Думи”…
Знову ситий голодного б’є, ще й карає,
Знову правда-покри́тка по світу блукає.
Знову люд весь піднявся: де ж ті Божі закони?
Чи в кайданах народу сидіти до скону?
Де ж та Правда святая, чом
як чайка квили́ть?
Власні твори присвячені великому Кобзареві зачитав
і голова літературного об’єднання „Рідне слово” Михайло Шушкевич, серед яких і
вірш-присвята відкриттю пам’ятника Шевченку в Мукачеві:
Шевченко з нами! Як раніше
Весь повен сподівань і мрій.
Син України найрідніший
Постав у величі своїй.
Життя Кобзаря, його мрії, надії, сподівання
зображені у рядках Марини Загородньої: „Кобзар прожив важке життя... Страждав за правду, за народ, за вільне всім життя...”
Гортаючи сторінки „Кобзаря”,
неначе перетворююсь у птаха,
який летить в далеке
забуття,
до білої Шевченківської
хати...
Читаючи ці слова талановита акторка,
режисер-постановник багатьох вистав і поетеса Вероніка Тищук зізналася, що
подихом для їх написання стала робота
над виставою „Діти – дітям”, про дитинство Тараса Шевченка, участь у якій
беруть юні актори та артисти Мукачівського драмтеатру.
Звичайно, сьогоднішня зустріч була наповнена
співпереживанням тим, чиї рідні загинули останніми днями, тому гості читали і
поезії, які написали під впливом власних емоцій.
„20-річний загиблий хлопець на Грушевського мріяв стати артистом і напам'ять знав вірші Шевченка, – з болем говорив Володимир
Маслов, – до глибини душі мене вразила його відданість
Україні, тому сьогоднішній вірш я присвячую Героям майдану”.
А Гізелла Лімбах, читаючи
присвяти Шевченку наголосила:
Повір, незламний дух твого
народу,
І нині бореться за волю, за свободу.
Настав той час, про що ти мріяв кожен раз,
Щоб вільною була Вкраїна, наче птах.
Завершальним акордом зустрічі стали слова поетеси Софії Малильо:
Ти навік, Тарасе, в
нашій долі,
у боріннях, думах, майбутті.
Хай на подвиг душі наші кволі
поведуть діла твої святі!
Коментарі
Дописати коментар