Сказати хочу стільки та мовчу… Я в пам’яті запалюю свічу...


27 січня в багатьох країнах світу відзначають Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Таким чином світова спільнота вшановує багато мільйонів євреїв, ромів і представників інших меншин, які під час Другої світової війни ,які віддали життя за свою національність.
В Україні на державному рівні Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту щорічно відзначають з 2012 року відповідно до постанови Верховної ради України від 5 липня 2011 року №3560-VI «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру».
Отож, напередодні цих сумних подій працівниками нашої бібліотеки було організовано та проведено годину пам’яті - “Сказати хочу стільки та мовчу… Я в пам’яті запалюю свічу”. Розпочався захід вшануванням пам’яті – хвилиною мовчання. А далі, всі присутні слухали про жахливі події тих часів, факти, цифри – приголомшливі.. 
Голова спільноти «Шалом» - Максименко Міра Борисівна ознайомила присутніх з історичними подіями того часу в місті Мукачеві, голова літературного об’єднання Рибар Тетяна читала поезію Маріанни Кіяновської «Бабин Яр. Голосами» , голова бард-клубу «Аквамарин» - Оксана Коваленко виконала пісні Володимира Беньо, а маленька наша читачка - Анастасія читала вірша «Дитячі голоси». Студенти коледжу МКТЕК та учасники ПрофіКемп Мукачево - вже другий рік поспіль приєдналися Міжнародної акції «We Remember» бо пам'ять про Голокост нам необхідна, щоб наші діти ніколи не були жертвами або байдужими спостерігачами проявів ворожнечі.
Цьогоріч ми спробували «відтворити музей жертвам Голокосту», що знаходиться на річці Дунай в Будапешті. Масові розстріли євреїв в Будапешті проводилися членами угорської нацистської партії «Схрещені стріли» в кінці Другої світової війни, в 1944 — початку 1945. Щоб не займатися похованням, нацисти розстрілювали жертв на березі річки, для економії куль сковуючи ланцюгом 50-60 людей і стріляючи тільки в першого — падаючи, він тягнув за собою інших.
Євреїв привозили до дунайської набережної на вантажівках, наказували зняти взуття і відвозили на баржах в невідомому напрямку. Залишене на набережній взуття йшло на продаж або використовувалося фашистами для власних потреб. Ідея меморіалу на набережній Дунаю належала режисерові Кену Тогаю і була втілена угорським скульптором Дьюлою Пауером. За експозицією встановлена кам'яна лава з залізними пам'ятними табличками з написами трьома мовами — угорською, англійською та івритом.















Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

”НІ – насильству в сім’ї”

Презентація книги Володимира Маслова „Материя чувств”

Година спілкування